Цитуємо Шевченка!
Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями , Бо москалі - чужі люде, Роблять лихо з вами.Ліричний відступ- Катерино, серце моє! Лишенько з тобою! Де ти в світі подінешся
З малим сиротою? Хто спитає, привітає Без милого в світі? Батько, мати - чужі люде,
Тяжко з ними жити!
Ліричний відступ з-Отаке-то на сім світі Роблять людям люде! Того в'яжуть, того ріжуть,
Той сам себе губить...
Ліричний відступ -Єсть на світі доля, А хто її знає? Єсть на світі воля, А хто її має?
..... Тоді я веселий, Тоді я багатий, Як буде серденько По волі гуляти!
Все йде, все минає - і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
Гомоніла Україна, Довго гомоніла, Довго, довго кров степами Текла-червоніла.
Текла, текла та й висохла
Епілог
Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав Без свити, без хліба по тій Україні, Де Залізняк, Гонта з свяченим гуляв.
А Україна навіки, Навіки заснула. З того часу в Україні Жито зеленіє; Не чуть плачу, ні гармати, Тілько вітер віє,
Б'ють пороги; місяць сходить, Як і перше сходив... Нема Січі, пропав і той, Хто всім верховодив!
Не вернеться воля, Не вернуться запорожці, Не встануть гетьмани, Не покриють Україну
Червоні жупани!
Слава не поляже; Не поляже, а розкаже, Що діялось в світі, Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава України!
А ти, батьку, Тебе люде поважають, Добрий голос маєш; Співай же їм, мій голубе, Про Січ, про могили Утни, батьку, орле сизий! Нехай я заплачу, Нехай свою Україну
Я ще раз побачу,
У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком
За край світа зазирає,—
Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає.
Латану свитину з каліки знімають,….; а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують,
Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! …..а онде під тинном
Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне.
Україно! Україно! Оце твої діти, Твої квіти молодії, Чорнилом политі, Московською блекотою
В німецьких теплицях Заглушені!.. Плач, Украйно! Бездітна вдовице!
Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.
Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди; Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть!Не вмирає душа наша, Не вмирає воля.
Лягло костьми Людей муштрованих чимало. А сльоз, а крові? Напоїть Всіх імператорів би стало
Борітеся – поборете, Вам бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!
Немає коментарів:
Дописати коментар